Побили єврея в автобусі. Крім потерпілого взяли двох що били: військового і п'яницю якогось. Запитують у відділенні, як все відбулося. Єврей: "Стою. Нікого не чіпаю. Раптом військовий кидається на мене, починає бити, а слідом і п'яниця". Запитують військового: "За що?" – Стою. Нікого не чіпаю. Раптом єврей наступає на ногу і не сходить з неї. Я про себе: "Даю йому хвилину. Не злізе – поб'ю!". Звірився по годиннику. Хвилина минула. Він не сходить. Я почав його бити." Запитують п'яницю:"Ну, це-те зрозуміло за що бив. Ти, паразит, куди поліз?" П'яниця: "А я бачу стоять військовий і єврей. Військовий то на годинник дивиться, то на єврея. То на годинник, то на єврея. А потім бити почав. Я подумав – по всій країні почалося"
Приходить син до тата і питає: – Тату, скажіть мені – як то так: в нас хата на 3 поверхи, 2 машини, купа худоби… курей, качок, індиків – неміряно… А Ви нігде не робите, і мама нігде не робит… Відки то сі всьо бере??? – Ну, сину… ти вже ходиш до 10-ї кляси… Муші ті кольсь сказати правду: там-о в стодолі за дверима є сокира… Я беру її і кождої ночи йду на дорогу за селом. Там-ка луплю москалів – Шо від них заберу – з того і жиємо. – Ти сину вже великий – йди і ти попробуй тої справи. Син нагострив сокиру, запасся ножами – пішов. Зранку вертається… – Тату!!!! Ту шось не то… Я забив 43 москалі, а чистого заробітку 27 гривнів і 34 копійки. – Ну, сину… Таке воно житє – копієчка до копієчки, копієчка до копієчки…
Справжній українець у своєму житті повинен: 1 – посадити дерево, 2 – побудувати будинок, 3 – виховати сина, 4 – вбити москаля, 5 – вбити синичку. Якщо Ви запитали чому синичку, то Ви – справжній українець. Бо пункт 4, як правило, сумнівів не викликає.
Томенко дав прес-конференцію в І-неті, під час якої признав, що після армії ще не зовсім відучився матюкатися. На наступний день у новинах: 5-й: Томенко признав, що матюкається. 1+1: Томенко лаявся матом у прямому ефірі. СТБ: Томенко здивував Европу матюками у прямому ефірі. Інтер: Томенко порадив молоді більше матюкатись. ОРТ: Ющенко послав росіян на…
Їдуть в сусідніх купе укарїнці і москалі. Укарїнці від скуки рішили подіставати москалів… От наші і кличуть їх: – Москалі!!! Ті відповідають: – Што??? Наші: – Йдіть на*уй! Москалі мовчать… Українаці іх знов кличуть: – Москалі!!! Ті у відповіть: – Што??? Наші: – Йдіть на*уй!!! Вся москальня мовчить але починає нервувати. Ну наші їх добивають: – Москалі!!! – Та штоо??? – Йдіть на*уй!!! Ну москалі нестерпіли і рішали наших подратувати: – Хохли! Тишина… – Хохли!!! Тишина… Ну вони ще раз кричать: – Хохли!!! Наші у відповідь: – Москалі, то ви??? – Да!!! – Йдіть на*уй!!!
Із інтерв'ю: "Кому повинен належати Крим? Росії чи Україні?" – з цим питанням ми звернулись до корінних мешканців Криму… На що вони відповіли: "Hам татарам – по цимбалам…"
Жили у селі двоє сусідів — Петро і Микола. Прийшла війна, зайшли у село німці. Петро пішов у ліс, партизанити, а Микола у селі лишився.
Тож приходять німці до Миколи, кажуть, як скажеш, де партизани ховаються, дамо корову і лантух картоплі. Подумав Петро, подумав, — і Петра, звичайно, шкода, і... А!...
Тож іде по селі, веде корову, несе лантух картоплі, аж як назустріч німці уже Петра ведуть. Петро порівнявшись з Миколою набрав слюни тай "Тьху!" Миколі у пику.
(Микола, обтераючись) — Та ти шо, Петро, обідився, чи шо?..